Давайте вчитися!
Не дивуйтеся, побачивши у заголовку цієї статті українську мову. Це не провокація, наша газета не перейшла на державну мову, і це не патріотичний заклик до Дня Незалежності.
Втім, частка патріотизму тут є — річ у тім, що це одна із тисяч україномовних статей, які з’являться у вітчизняній пресі напередодні головного державного свята. Ініціатором цього заходу стала «Украiнська всесвiтня коордiнацiйна рада». Такою всеукраїнською акцією газетярі вирішили, по-перше, привітати країну із дванадцятою річницею її незалежності, а по-друге, показати, що мова, для багатьох з нас зовсім нерідна, все ж таки повинна існувати у сучасному інформаційному просторі.
За час нашої незалежності — аж 12 років — діти встигають вивчити у школі не тільки три мови: російську, українську та, наприклад, англійську, але ще засвоюють основи десятків різноманітних наук. Ми, дорослі, за той же час не завдали собі клопоту вивчити державну мову, і це стосується всіх — від вчителів до міністрів. Документи, які треба заповнювати українською, викликають у нас дратування, абітурієнтам, змушеним складати іспити тою ж незрозумілою мовою, ми щиро співчуваємо. Так, в школах багато предметів досі вивчається тільки російською, але хіба не слід розраховувати, що людина, що збирається вчитися у вищому навчальному закладі, володіє державною мовою хоч на елементарному рівні?
Особливо гостро ця проблема стоїть в південних областях, зокрема в Автономній республіці. Десятиріччями кримчани не знали українську, а зараз, коли з’явилась нагальна потреба її вчити, захищаються від неї, як від чорта. При цьому, зауважте, рідко ми помічаємо, якою мовою, наприклад, ідуть новини чи улюблений серіал, реклама теж потроху стає україномовною, отже, мас-медіа привчають нас поволі до тієї мови, яку ми вже розуміємо, але поки не бажаємо нею користуватися. А тим часом діти, в тому числі і кримьскі, у дитсадках співають українські пісеньки, школярі читають вітчизняних класиків, студенти складають конспекти тією ж мовою. Отже, через одне-два десятиріччя мовна проблема для нових поколінь, мабуть, зникне сама по собі.
Час неодмінно візме своє, то чому б громадянам України будь-якої етнічною приналежності не почати вже потроху із повагою ставитися до культури своєї країни, не кажучи про її закони? Так чи інакше, вже зараз ми маємо на офіційному рівню спілкуватися державною мовою, і було б набагато краще, якби вона була правильною і грамотною. Між iншим, визнано, що українська займає третє місце серед світових мов за мелодійністю, після італiйськой та французської, тож ми ще й пишатися нею можемо. І, якщо ця мова правильна, то вона дуже відрізняється від «хохлятской», про яку с таким презирством кажуть деякі. Тож давайте потроху вчитися, збагачувати свій словниковій запас - це ще й тренування для мізків - і врешті-решт ставати справжніми громадянами, для яких День Незалежності - не просто зайвий вихідний, а головне державне свято, як воно і має бути. До речі, зі святом, країно!
Алина Данилова